Запропоновано комплексну теорію соціокультурної кореляції особистості перекладача й еволюції українсько-німецького художнього перекладу за останні 170 років. Історію українсько-німецького художнього перекладу проаналізовано й осмислено як репрезентацію української культури в німецькомовному культурному просторі. Уведено поняття українсько-німецького перекладацького поля як соціокультурного простору на перетині відповідних літературних полісистем та розглянуто чотири періоди становлення цього поля, які відрізняються функціями перекладачів і контекстами їх діяльності та свідчать формування перекладацького канону. Висвітлено роль особистості перекладача в історії розвитку українсько-німецьких літературних взаємин та у створенні образу України та її літератури в німецькомовних країнах. Досліджено доробок низки перекладачів з української: Ф. Боденштедта, А.-Ш. Вутці, Г. Шпехта, І. Франка, О. Кобилянської, В. Горошовського, О. Грицая, Ф. Вольфа, О. Бурггардта, В. Державина, Г. Коха, А.-Г. Горбач, І. Колінько й О. Колінька, Й. Грубера, А. Вольдана, 3. Штьор, К. Дате, у тім числі у порівнянні чи протиставленні, проаналізовано їх перекладацькі стратегії та функції як соціокультурних посередників. Виявлено межі прийнятності "чужого" у німецьких перекладах української літератури. Охарактеризовано стратегії перекладачів, спрямовані на подолання чужості. З'ясовано вплив перекладів на рецепцію української літератури в німецькомовному культурному просторі.

Висвітлено історію українсько-німецького художнього перекладу від середини XIX ст. до середини другого десятиліття XXI ст. Увагу приділено постаті перекладача як поліфункціонального культурного посередника, діяльність якого розглянуто в широкому соціокультурному, політичному, особистісному контексті. Зазначено, що дослідження є спробою комплексного осмислення ролі перекладача у представленні України, її культури та літератури на німецькомовних теренах. Увагу приділено мовній особистості О. Бурггардта, особливостям перекладацької стратегії А.-Г. Горбач, творчій діяльності спілки перекладачів української літератури "Трансліт".

Розглянуто специфіку висвітлення науково-популярних матеріалів на сайтах "ВВС Україна" та "Новое Время" у рубриках "Наука і технології" та "Техно" відповідно. Проаналізовано контент рубрик, частоту виходу матеріалів, жанри, специфіку. Наголошено на особливій ролі науково-популярної журналістики у вихованні нового покоління науковців. Проаналізовано наукові теми, які найчастіше висвітлюють ці ЗМІ, кількість та якість контенту, а також описано схожі та відмінні підходи у висвітленні науки, найпопулярніші теми, дайджести, блоги. Виконано порівняння української популяризації науки та західної, виокремлено їхні відмінності та схожі риси, адже "ВВС Україна" працює за схемою медіа західного зразка. Наголошено також на важливості популяризації науки, охопленні більшої кількості тем, залученні науковців до співпраці та висвітленні науки не як розважального контенту (дайджести, топи, рекомендації гаджетів тощо), а саме як науковопопулярного, щоб читачі могли не лише дізнатись про винахід чи про явище, але й розуміти як воно відбувається, як реалізується. Науково-популярна журналістика - це один із етапів формування критичного мислення у суспільстві, адже закликає аудиторію перевіряти інформацію. Наведено визначення термінів "науково-популярне видання" та "наукова журналістика", структуру написання науково-популярних текстів, яку пропонує дослідниця Е. Лазаркевич.

Розглянуто специфіку висвітлення науково-популярних матеріалів на прикладі таких медіа, як "Куншт", "Моя наука" та "Громадське" (наука). Проаналізовано контент і теми матеріалів, періодичність виходу, жанри, специфіку публікацій, присутність зазначених ЗМІ у соціальних мережах і різноманітність контенту. Проаналізовано список тем, котрі найчастіше висвітлюють обрані медіа, кількість та якість контенту, що публікується за календарний місяць. Також якість висвітлення теми коронавірусу SARS-CoV-2 і пандемії 2020 р., розробку вакцини на всіх етапах проти коронавірусу SARS-CoV-2, її види та доведену ефективність. Наведено напрямок руху науково-популярних медіа за визначенням In Science та популяризаторів науки. Наведено перелік українських популяризаторів науки. Наголошено на важливості популяризації науки та щоденному розвитку науки, щоб між знаннями вчених і знаннями пересічних громадян не було "прірви", та створенні нових науково-популярних медіа в Україні. Також на вивченні мови сучасної науки, тобто англійської, адже саме цією мовою виходять у світ публікації, що стосуються науки, техніки та всіх передових наукових досліджень. Завдяки публікаціям англійською мовою, популяризатори мають можливість дізнаватись про останні відкриття та винаходи. І так, швидко доносити до загалу останні наукові знання. Наголошено на тому, що існує невелика кількість науково-популярних медіа в Україні та на важливості заповнити цю нішу, оскільки аудиторія бачить у ній потребу. Зокрема, у необхідності просування науково-популярного контенту через соціальні мережі, такі як YouTube, Instagram, Facebook, Twitter, Telegram. Окреслено ключові напрямки розвитку української наукової популяризації та її функції. Наведено визначення термінів "популяризація науки", "науково-популярне медіа" та функції популяризації науки.